Кон'юнктура інвестиційного ринку.

Група інвестиційно-фінансових посередників, що здійснюють дилерську діяльність (спеціалізовані відділи комерційних банків, інвестиційні компанії, інвестиційні фонди, інвестиційні дилери або андеррайтери, трастові компанії, фінансово-промислові групи або фінансові холдингові компанії).

У моделі функціонування ринкової економіки держави, окремо виділено фінансових посередників, які постійно взаємодіючи з фінансовим ринком, забезпечують ряд функцій фінансової системи, зокрема здійснюють "перелив" коштів від одних суб'єктів економічної діяльності до інших, забезпечують можливість кредитування економічно ефективних проектів, ліквідність фінансових активів тощо.

Фінансове посередництво - це діяльність щодо трансформації вільних коштів підприємств, заощаджень домогосподарств у інвестиції, іншими словами - передачі цих коштів на найбільш вигідних для їх власників умовах ефективним суб'єктам господарювання для реалізації їх інвестиційних проектів.

Інституціональне фінансове посередництво здійснюється через банківську систему та інші фінансові інститути, що діють на фінансовому ринку, здійснюють акумуляцію та мобілізацію грошових коштів, їх ефективне розміщення.

Фінансові посередники, які здійснюють дилерську діяльність, також є професійними представниками фінансового ринку. Головною функцією таких посередників є купівля – продаж фінансових інструментів від свого імені та за свій рахунок з метою отримання прибутку від різниці у цінах. За рахунок здійснення спекулятивних дилерських операцій забезпечується страхування цінового ризику на фінансовому ринку.

В співвідношенні з діючими нормами дилер зобов’язаний публічно наголошувати ціни покупки (або продажу) виключних фінансових інструментів з зобов`язанням здійснення угод по наголошеним цінам (об`єм угод також оговорюється в пропозиції). Дилерську діяльність на фінансовому ринку можуть здійснювати виключно юридичні особи, які пройшли ліцензування – в процесі такого ліцензування надаються певні вимоги до мінімального розміру капіталу, атестації виняткових спеціалістів та інше. Фінансові посередники, здійснюючі дилерські операції, мають змогу при наявності відповідної ліцензії здійснювати й брокерську діяльність ,а також виступати у якості емітентів, інституціональних інвесторів тощо.



Цю групу фінансових посередників являють собою різноманітні кредитно-фінансові та інвестиційні інститути, головним з котрих є:

• комерційні банки;

• інвестеційні компанії(підприємства – торговці цінними паперами, котрі окрім ведення посередницьких операцій на фондовому ринку мають залучати ресурси для здійснення спільного інвестування шляхом емісії та розміщення спільних цінних паперів);

інвестиційні фонди (юридичні особи,створені у формі акціонерного товариства, які залучають ресурси дрібних індивідуальних інвесторів для здійснення спільного інвестування. Інвестиційні фонди дрібняться на відкриті, які створюються на необмежений період і здійснюючі викуп особистих цінних паперів у строки, встановленні інвестиційною декларацією, та закриті, які створені на обмежений строк та здійснюючи розрахунки по особистим цінним паперам по завершені періоду діяльності);

інвестиційні дилери або андерайтери (спеціалізовані банківські установи або компанії, які займаються первинним продажем емітованих акцій та облігацій шляхом купівлі нових їх емісій та організації підписки (реалізації ) їх учасникам вторинного фондового ринку дрібними партіями);

трастові компанії (фінансові посередники, здійснюють довірче керування цінними паперами або грошовими ресурсами переданими їм в користування третіми особами з метою інвестування в цінні папери);

фінансово – промислові групи або фінансові холдингові компанії (материнські компанії, котрим належать підприємства, інвестиційні та страхові фірми, кредитно – фінансові установи та інші учасники, функціонуючи у формі дочірніх підприємств. Материнські компанії, які очолюють фінансово – промислову групу, належить контрольний пакет акцій дочірніх підприємств);

фінансовий дім або фінансовий супермаркет (фінансовий інститут, здійснюючий посередницьку діяльність на різноманітних фінансових ринках – кредитному, валютному, інвестиційному, страховому – та надаючи комплексні фінансові послуги своїм клієнтам);

страхові компанії;

пенсійні фонди;

інші кредитно – фінансові та інвестиційні інститути.

Метою переклеснення можливих небажаних дій фінансових посередників по відношенню до своїх клієнтів, в останні роки значно посилено державний контроль за їх діяльністю.

Суб`єктами фінансового ринку є позичальники, інвестори та фінансові інститути.

Позичальники – фізичні та юридичні особи, котрі залучають грошові ресурси кредиторів, щоб мобілізувати частину фондів необхідну для розвитку бізнесу, та стають дебіторами (боржниками) перед інвесторами (кредиторами).

Інвестори – фізичні та юридичні особи України або іноземних держав, а також держави в обличчі їх керівництва. Ці суб`єкти інвестиційної діяльності, котрі приймають рішення про вклад особистих, залучених майнових та інтелектуальних коштів у об’єкти інвестування. Вони продають свої фонди на ринку, встановлюють плату за їх використання для того, щоб ці фонди приносили прибуток. Отже, інвестори можуть виступати в ролі вкладників, кредиторів, покупців. Права у всіх інвесторів незалежно від форми власності рівні, та здійснення інвестицій у будь які об`єкти є їх невід`ємним правом, яке охороняється законом. З точки зору ринку фінансів це кредитори, надаючи тимчасові грошові ресурси, трансформують їх у платіжний капітал.

Фінансові інститути – це посередники, забезпечуючи зустріч позичальника та інвестора (кредитора) на фінансовому ринку. Вони здійснюють трансформацію тимчасово вільних грошових ресурсів. Якщо інвестор діє самостійно, то він несе великі витрати, а при роботі с посередниками його видержки звертання знижуються. Фінансові інститути приймають на себе ризик неповернення коштів.

Фінансовий посередник має справу з великими сумами, на відміну від окремий інвестор. В такому випадку діє ефект великих чисел, і угода стає більш ефективною.

Для кон'юнктури інвестиційного ринку характерні такі чотири стадії: підйом кон'юнктури; кон'юнктурний бум послаблення кон'юнктури; кон'юнктурний спад (рис. 1.1).

Підйом кон'юнктури пов'язаний з підвищенням активності ринкових процесів у зв' язку з пожвавленням економіки в цілому. Обсяг попиту на об' єкти інвестування зростає, ціни також, розвивається конкуренція серед інвестиційних посередників.

Кон'юнктурний бум характеризує різке зростання попиту на всі інвестиційні товари та інші об' єкти інвестування, яке пропозиція задовольнити не може. Одночасно зростають ціни на всі об'єкти інвестування, підвищуються доходи й інвестиційних посередників.

Послаблення кон'юнктури пов'язане із зниженням інвестиційної активності у зв'язку зі спадом в економіці в цілому, відносно повним насиченням попиту на об'єкти інвестування і деяким надлишком їхньої пропозиції. Для цієї стадії характерні спочатку стабілізація, а потім і зниження рівня цін на більшість об'єктів інвестування. Відповідно знижуються доходи інвесторів та інвестиційних посередників.


Кон'юнктурний спад на інвестиційному ринку є найбільш несприятливим періодом з позиції інвестиційної активності. Він характеризується найнижчим рівнем попиту і скороченням обсягів пропозиції об'єктів інвестування. Ціни на об'єкти інвестування знижуються. Інвестиційна діяльність стає збитковою.

Інвестиційний ринок розвивається циклічно. Тому потрібно систематично вивчати стан кон'юнктури для формування ефективної інвестиційної стратегії прийняття економічно обґрунтованих рішень.

Терміни:

1. Брокерська контора — підприємство з правами юридичної особи, створене членом біржі або іншим підприємством. Згідно із Законом України «Про товарну біржу», кожен її член має право відкрити власну брокерську контору. До брокерської контори можуть бути прирівняні юридичні особи, які уклали угоду з біржею про придбання права на використання біржового місця. Як юридична особа, брокерська контора проходить державну реєстрацію й функціонує відповідно до затверджених засновником установчих документів.

2. Дистриб’юторські фірми - це незалежні відносно великі комерційно-посередницькі організації, що мають у своєму розпорядженні свої або орендовані складські площі, які здійснюють збут товарів на основі оптових закупівель за свій рахунок товарної продукції безпосередньо у виробників, завезення її на склад, організацію зберігання та відвантаження (відпуск) покупцям.

3.


6868016051678575.html
6868073635440475.html
    PR.RU™