Види емоцій і почуттів. Емоційні стани

За якістю переживань емоції і почуття бувають:

• Негативні пов`язані з неприємними переживаннями. Це такі почуття, як приниження, смутку, нудьги, огиди, помсти, безсилля, сорому, ревнощів, підозрілості, песимізму, агресії, страху, відчаю, презирства, скупості, заздрощів, тиску, непотрібності, роздратування, самотності, хандри, тривоги.

• Позитивні, пов`язані з приємними переживаннями. Це такі почуття, як: захоплення (чимось або кимось), гідності, оптимізму, гумору, дружелюбності, незалежності, насолоди, підтримки, cправедливості, радості, впевненості, щастя, успіху, удачі, бадьорості, симпатії, сумління, виконаного обов`язку, відповідальності.

• Подвійні (амбівалентні) – суперечливі, неузгоджені переживання до предметів, явищ навколишнього життя і особливо людей: кохання і ненависть, кохання і ревнощі, повага і страх, “солодка мука”, “приємне страждання”.

За проявом активності людини:

• Стенічні емоції підвищують активність, енергію і зумовлюють піднесення, збудження, бадьорість (радість, бойове збудження, гнів, ненависть). Людині важко мовчати і не діяти, вона ладна “гору зрушити”.

• Астенічні емоції характеризуються пасивністю або спoгляданням, зменшують активність, енергію людини (сум, пригніченість, хандра), від страху можуть “підкоситися ноги”, іноді людина “заглиблюється в себе”, “замикається”. Сором, скажімо, претворюється на докори совісті. Співчуття залишається хорошим, але безплідним емоційним переживанням.

За змістом переживань:

• Альтруїстичні емоції, які виникають на основі потреби у сприянні, допомозі, опікунстві над іншими людьми. За словами юнаків і дівчат, які брали участь у дослідженні, ці емоції проявляються, коли є “бажання давати іншим радість і щастя”, “почуття неспокою за долю будь-кого, турбота”, “співпереживання удачі і радості іншого”, “почуття ніжності або розчулення”, “почуття вірності”, “почуття співучасті, жалю”.

• Комунікативні емоції виникають на основі потреби у спілкуванні. Ці емоції описують як “бажання спілкуватися, ділитися думками і переживаннями”, “почуття симпатії”, “почуття поваги”, “почуття вдячності”.



• Глоричні емоції (від лат. gloria – слава) пов’язані з потребою у самоствердженні, у славі. Люди, для яких характерні ці емоції, найприємніші переживання відчувають тоді, коли вони стають об`єктом уваги та захоплення. Глоричні емоції проявляються у бажанні завоювати визнання, повагу, в “почутті враженого самолюбства і бажання взяти реванш”, почуттi переваги.

• Праксичні емoції викликаються тією діяльністю, якою займається людина, її успішністю або неуспішністю. Для цієї емоції характерні такі переживання, як “бажання досягти успіху в роботі”, “почуття напруги”, “захоплення роботою”, “милування результатом своєї роботи”, “приємна стомленість”, “приємне задоволення від того, що справа зроблена, що день пройшов не марно”.

• Пугнічні емоції (від лат. pugna – боротьба), в основі яких лежить потреба в подоланні небезпеки, зацікавленість роботою. Ось як описує переживання перед стрибком із парашутом космонавт Олексій Леонов: “Перед шостим стрибком у душі всеодно зароджується якесь миле захоплююче почуття висоти, влади над природою, небезпеки”. Ці емоції проявляються як “потяг до гострих відчуттів”, “насолодження небезпекою, ризиком”, “рішучість”, “спортивна злість”.

• Романтичні емоції, в основі яких лежить прагнення до всього незвичного. Воно майже завжди включає в себе очікування: ось-ось щось відбудеться, “очікування чогось незвичного і дуже доброго світлого дива”. Як писав М. Ю. Лермонтов, “моя душа, я помню с детских лет, чудесного искала”.

• Гностичні емоції (від гр. gnosis – знання) пов`язані з пізнавальною діяльністю особистості. Це своєрідні інтелектуальні емоції, “прагнення дещо зрозуміти, проникнути в суть явища”, “почуття подиву чи вагання”, “почуття здогадку, близькості рішення”.

• Естетичні емоції виникають під впливом творів мистетцтва, споглядання природи. Вони включають “потребу в красі”, ”насолоду красою чогось чи когось”, “почуття світлої туги і задумливості”, почуття гумору, трагізм.

• Гедоністичні емоції пов’язані із задоволенням душі і тіла у комфорті. Це “насолодження приємними фізичними відчуттями від смачної їжі, тепла, сонця, сексуальні відчуття”.

• Акизитивні емоції (від франц. аcquisition – придбання), пов’язані із зацікавленістю до накопичення, “колекціонування речей, що виходить за межі практичної потреби в них”. Ознаками наявності таких емоцій може бути “прагнення багаторазово отримувати, накопичувати, колекціонувати”, “радість із приводу збільшення своїх накопичень”. Тут доречно пригадати Плюшкіна чи Скупого лицаря. Але це – негативинй полюс. А на позитивному – безкорисливі колекціонери.

Залежно від поєднання швидкості, сили і тривалості почуттів, розрізняють види емоційних станів, основними з яких є: настрій, пристрасть, афект, натхнення, стрес і фрустрація.

Настроєму психології називають загальний емоційний стан людини, що характеризує її життєвий тонус протягом певного часу. Часто настрої спричиняються тими емоціями, які пережила людина, а також визначаються усвідомленням різних подій життя як особистого, так і суспільного.

Афекти – це дуже виражені емоційні стани людини, які виникають раптово і є короткочасними (наприклад, незвичайна радість, несподіваний вибух гніву тощо). Виникнення афектів зумовлюється не тільки об`єктивними життєвими ситуаціями, а й характером, темпераментом особистості.Одним людям, які належать до певних типів характеру, більше притаманні афективні стани, іншим – менше.

Пристрасть – це певне поєднання емоцій, мотивів і почуттів, сконцентрованих навколо певного виду діяльності або предмета. Пристрасті характеризуються тривалістю та стійкістю. Прикладом може бути кохання до іншої людини, любов до мистецтва тощо.

Стрес – це стан сильної і тривалої психологічної напруги. Стреси істотно впливають не тільки на поведінку і діяльність людини, а й на фізичне здоров’я часто спричиняють серцево-судинні захворювання.

Крайня невдоволеність, блокада прагнень, що викликають тривале негативне переживання, можуть стати основою фрустрації, тобто дезорганізацією свідомості і діяльності. Не всяке невдоволення бажання, мотиву, мети викликає фрустрацію. Скажімо, студент спізнився на лекцію, не дістав квитка в кіно, отримав догану. Однак ці випадки не завжди дезорганізують свідoмість і діяльність студента.

Фрустрація може виникнути лише тоді, коли ступінь невдоволення вищий від того, який людина може витерпіти. Фрустрація виникає в умовах негативної соціальної оцінки й самооцінки особистості, коли виявляються порушеними особистісно-значущі стосунки. Фрустрації найчастіше піддаються емоційні натури, люди з підвищеною збудливістю, відсутністю гальмівних, зрівноважувальних реакцій, незагартовані в “битвах життя”, погано підготовлені до незгод, труднощів, з недостатньо розвиненими вольовими рисами характеру. Типовий приклад – розбещені діти. Фрустрація виявляється як озлобленість, пригніченість, повна байдужість до оточення, необмежене самозвинувачення. Фрустрація може слабнути, зникати або посилюватися. Вона відображається на випадкових людях, друзях, членах сім`ї. Як показують спостереження, aгресивні реакції слабшають, якщо відразу після фрустрації створюються умови (психологічна релаксація) для виконання якоїсь захоплюючої, цікавої справи. У виховній роботі це – головний метод боротьби з агресивними реакціями.


7126630967983995.html
7126730919303488.html
    PR.RU™